фото з сайту Музею традиційної яворівської іграшки Ремесло створення народних забавок зберігають вже кілька століть
Яворівська забавка (від слова «забавляти» дитину) є одним з багатьох елементів української культурної спадщини. Народне ремесло свого часу підтримав батько митрополита Андрея граф Ян Кантій Шептицький і заснував Забавкарську школу для навчання здібних майстрів. Їхня продукція була популярною у багатьох містах. Нині головним осередком яворівської забавки є селище Івано-Франкове, де створили Музей традиційної яворівської іграшки. Найдавніші екземпляри оцифровані у 3D на сайті.
Народна майстриня з виготовлення яворівської забавки, голова ГО «Яворівська іграшка» Оксана Когут розповідає, що в музеях Львова і Яворівського району донині збереглося 382 історичні артефакти яворівської забавки. Через утилітарність і недовговічність матеріалу лише одиниці з них датуються кінцем XIX ст.
Вироби яворівських майстрів у період міжвоєння (фото з сайту музею)
З них 50 – зберігаються в музеї Івано-Франкового. Їх оцифрували в 3D форматі і оприлюднили на сайті першого в Україні музею традиційної народної іграшки, який презентували 28 жовтня.
Історик мистецтва Роман Зілінко розповідає, що Яворів віддавна славився ремеслами, зокрема столярством. Наявність матеріалу сприяло розвитку цього ремесла. Деревʼяні забавки на Яворівщині виготовляли від XVII ст., але вони не збереглися, хоча вже від середини XIX ст. їхні зображення, зокрема продавців цих іграшок, відтворювали на полотнах художники. 1896 року граф Ян Кантій Шептицький створив забавкарську школу для розвитку цього ремесла.
Забавкарська школа в Яворові
У цій навчальній майстерні вчилися виготовляти іграшки. Працював різьбярський відділ, де вирізали фігурки тварин; токарний – там робили кеглі і крокети; у столярному майстрували іграшкові будиночки, кубики для складання «картинок».
Іграшки майстрів з Яворова та довколишніх сіл продавали на ринках Польщі, Німеччини та інших країн Європи. А окремі майстри з Яворова переїхали і займалися виготовленням іграшок у Лежайську.
Товари яворівських майстрів продавали на ярмарках різних міст (фото з сайту музею)
У 1942 року це була Державна школа деревного промислу, в якій на основі давніх мистецьких традицій намагалися робити іграшки не лише для розваг дітей, але й щоб «розвивати естетичний смак, пов’язувати дитину з українською духовністю». Вчителі та учні спроєктували гру «Запорізька Січ». 1963 року школа переїхала до Янева (Івано-Франкового).
Майстри виготовляли іграшки з колених дощечок, вирізали фігурки по силуету. Такі забавки були кінетичними: вони рухалися, видавали звуки, розвивали моторику рук. Різноманітні пташки на колесиках, коники, деркачі, калатала малювали традиційними кольорами – зеленим, жовтим та червоним.
З того часу збереглися окремі артефакти. У Львові їх можна знайти у Нацмузеї і музеї етнографії та художнього промислу, Кракові і Перемишлі.
Yavoriv toy 3 by MyFutureHeritage on Sketchfab
У період міжвоєння XX ст. у передмісті Яворова виробництвом іграшок займалися близько 75 родин. У наш час народні традиції продовжують майстри Остап Сойка і Оксана Когут, які заснували ГО «Яворівська іграшка» і створили Музей традиційної яворівської іграшки.
Звичні форми забавок модифікують: в асортимент додають ялинкові прикраси, фігурки козаків на конях, ангеликів. Автори роблять різдвяні зірки та шопки, де деревʼяні персонажі, розмальовані у традиційних для яворівської іграшки барвах, за допомогою спеціального механізму рухаються по колу у розмальованій скрині. Прикраси Сойки і Когут оздоблювали головну різдвяну ялинку Львова, Києва, Ватикану.
Сучасні вироби Оксани Когут та Остапа Сойки (фото з сайту музею)
Найдавніші екземпляри яворівської забавки можна оглянути на сайті, а також у Музеї в Івано-Франковому. Там залюбки проведуть майстер-клас цього ремесла та покажуть цікаві сучасні зразки.
About the Author
